«Водянка» жаб, тритонів, аксолотлів та інших земноводних

Багато власників амфібій стикалися з тим, що у їх вихованців починалася «водянка», яку часто називають асцитом. Це не дуже правильно з точки зору фізіології, так як у амфібій немає поділу тіла на грудну і черевну порожнини через відсутність діафрагми, а асцит - це все-таки скупчення рідини в черевній порожнині. Тому «водянку» земноводних правильніше називати гідроцелом.

Набряковий синдром проявляється у вигляді розвитку гідроцеломи (скупчення рідини, що виділяється з судин в порожнині тіла) і / або генералізованого скупчення рідини в підшкірному просторі.

Часто цей синдром пов'язаний з бактеріальною інфекцією та іншими процесами, які порушують захисну функцію шкіри в підтримці гомеостазу (сталості внутрішнього середовища організму).

Крім того, існують інші причини цього синдрому, такі як пухлини, захворювання печінки, нирок, захворювання обміну речовин, неправильне харчування (гіпопротеїнемія), невідповідна якість води (наприклад, дистильованої). При нестачі кальцію в організмі також знижується частота і сила серцевих скорочень, що в свою чергу призводить до підшкірних набряків.

Існує ще багато інших, поки не вивчених причин цього синдрому. У деяких анурових іноді виникає спонтанний набряк, який через деякий час спонтанно зникає. У деяких анурових також є підшкірний набряк, який може мати або не мати гідроцелому.

Крім того, існують локалізовані набряки, які в основному пов'язані з дисфункцією лімфатичних проток через травму, ін'єкції, блокування солями сечової кислоти та оксалатами, протозойними цистами, нематодами, здавленням через абсцес або пухлину. В цьому випадку найкраще взяти набрякову рідину на аналіз і перевірити на наявність паразитів, грибків, бактерій, кристалів солі, клітин, які вказують на запалення або пухлини.

Якщо ознак серйозного захворювання не виявлено, то багато амфібій живуть спокійно з таким локалізованим набряком, який через деякий час може спонтанно зникнути.

Гідроцелом також зустрічається у пуголовків і часто асоціюється з вірусними інфекціями (ранавіруси).

Для діагностики причин набряку беруть на аналіз потовиділення і, по можливості, кров.

Як правило, для лікування ветеринар призначає антибіотики і сечогінні препарати і при необхідності відкачує зайву рідину через проколи стерильною голкою.

Підтримуюча терапія включає сольові ванни (наприклад, 10–20% розчин Рінгера) для підтримки електролітного балансу, що дуже важливо для амфібій. Доведено, що застосування таких сольових ванн разом з антибіотиками підвищує відсоток одужання в порівнянні з використанням одних тільки антибіотиків. Здорові амфібії самостійно підтримують осмотичний баланс в організмі. Але у тварин при ураженнях шкіри, бактеріальних захворюваннях, ураженнях нирок і т. д. проникність шкіри порушується. А оскільки осмотичний тиск води зазвичай нижчий, ніж в організмі, то проникність води через шкіру збільшується (приплив води збільшується, і організм не встигає її виводити).

Дуже часто набряки пов'язані з серйозними ураженнями організму, тому лікування не завжди має сприятливий результат. Слід пам'ятати, що краще звернутися до фахівця на самому початку захворювання.

При цьому перед походом до лікаря необхідно виміряти температуру, pH і жорсткість води, в якій міститься вихованець, оскільки для деяких видів це дуже важливий аспект.