Нефрит у кішок: симптоми і лікування
зміст
О нирки
Нирки виконують багато важливих функцій в організмі: фільтрують кров, виводять токсини з сечі, регулюють рівень електролітів, кальцію, глюкози, фосфору, беруть участь у кровотворенні і в регуляції тиску. Тому нефрит є небезпечним, часто важким захворюванням.
При гострій формі захворювання ураження нирок відбувається швидко і при відсутності будь-яких специфічних зовнішніх симптомів.
Хронічна форма може тривалий час протікати безсимптомно. Як правило, поки функція нирок значно не знижується, і розвиваються ускладнення: підвищена спрага і сечовипускання, зниження апетиту і ваги, анемія, гіпертонія (підвищення тиску).
Види нефриту
За характером перебігу захворювання розрізняють:
Гострий нефрит – розвивається під впливом різних патологічних факторів: хімічних речовин (етиленгліколь), рослин (лілії), потенційно токсичних для нирок препаратів (аміноглікозиди, нестероїдні протизапальні засоби, фосфоміцин).
Також гостре ураження нирок може виникнути на тлі інших важких станів: сепсису, крововтрати, значного зневоднення, травми та ін.
Хронічний нефрит – Частіше зустрічається у літніх людей. Захворювання може розвинутися на тлі тривалої гіпертонічної хвороби, онкологічних процесів (лімфоми), рецидивуючих (рецидивуючих) захворювань: пієлонефриту, сечокам'яної хвороби (сечокам'яної хвороби), циститу (запалення сечового міхура).
Причиною такого нефриту можуть бути вроджені захворювання. Наприклад, полікістоз у перських, екзотичних, британських короткошерстих, шотландських висловухих (і страйт), амілоїдоз у абіссінських кішок.
Незалежно від структури, з якої почалося ураження нирки, постраждає вся її функціональність, т. к. всі відділи нирки тісно пов'язані між собою. Але за локалізацією патологічного процесу (площі ураження) можна умовно виділити:
пієлонефрит – Викликана бактеріальною інфекцією. У запальний процес втягується балія і паренхіма органу. Бактерії можуть потрапити в нирки через сечоводи (тонкі трубки, які з’єднують нирку з сечовим міхуром) з нижніх відділів сечовивідних шляхів або через кровотік. Пієлонефрит може розвинутися вторинно на тлі інших захворювань, таких як хронічні вірусні інфекції (вірусна лейкемія або імунодефіцит), цукровий діабет.
Інтерстиціальний нефрит (фіброз) – при цьому виді захворювання у кішок уражається паренхіма. До цього може призвести багато патологічних факторів: бактерії, вірусні захворювання, хронічні захворювання (цукровий діабет, гіпертиреоз та ін.). Поступово нормальна робоча тканина нирок замінюється фіброзною тканиною – щільною, нефункціональною сполучною тканиною. Нирка зменшується в розмірах, зморщується.
Тубулоінтерстиціальний нефрит – хронічні зміни паренхіми нирок і канальцевої (судинної, фільтрувальної) системи під впливом різних, іноді невідомих, факторів. Частіше у літніх котів. Може розвинутися на тлі раніше перенесеного гострого нефриту.
гломерулонефрит – запалення клубочків – фільтруючих судинних клубочків нирок. У кішок захворювання зустрічається рідко і зазвичай пов'язане з хронічними вірусними інфекціями: вірус котячого лейкозу, котячий імунодефіцит, вірусний перитоніт.
тубулярний некроз – призводить до загибелі фільтруючих канальців – канальців у структурі нирки. Найчастіше викликається отруєнням токсинами: ліліями, етиленгліколем.
Гідронефроз – патологічне розтягнення ниркової миски внаслідок порушення відтоку сечі з нирки. Причина – закупорка сечоводу конкрементом (каменем), згустком слизу. Також причиною закупорки може бути новоутворення нирки і тканин навколо сечоводу, травма, хірургічна помилка при операціях в черевній порожнині.
Симптоми
Як було сказано вище, основна небезпека нефриту у кішок полягає у відсутності будь-яких специфічних зовнішніх симптомів або їх поступовому, непомітному розвитку на початковій стадії захворювання.
При гострому перебігу відзначаються: апатія, відмова від корму, блювота, лихоманка. При тяжкому ураженні нирок можливе зменшення виділення сечі (олігурія) або повна його зупинка (анурія).
На жаль, у багатьох випадках при гострому ураженні нирок кішка потрапляє в клініку вже на стадії, коли пошкодження ниркової тканини незворотне, виживаність таких пацієнтів низька.
При хронічному процесі найчастіше відзначаються: підвищена спрага і сечовипускання, втрата ваги, апетиту, періодична блювота, запор, зниження активності. У більшості випадків при хронічному перебігу захворювання власники звертають увагу на симптоми лише тоді, коли вони стають явними, а це означає, що більша частина ниркової тканини більше не функціонує.
Діагностика
Для діагностики нефриту у кота необхідний ряд досліджень:
Біохімічне дослідження крові на вміст сечовини, креатиніну, фосфору, електролітів. Допомагає зрозуміти функцію нирок.
Загальний клінічний аналіз крові необхідний для виявлення запалення та анемії (зниження еритроцитів) – частого ускладнення хронічного захворювання.
SDMA - це аналіз, який є більш раннім способом оцінки функції нирок, ніж креатинін, оскільки. його рівень підвищується в крові раніше. Використовується як метод додаткової або первинної діагностики нефриту на ранніх стадіях хронічного перебігу.
Ультразвукове дослідження сечовидільної системи. Це необхідно для візуальної оцінки структури нирок і виявлення її змін.
Аналіз сечі. Необхідний для оцінки функції нирок. Аналіз сечі на співвідношення білок/креатинін показує втрату білка через нирки.
При підозрі на бактеріальну патологію, наприклад, пієлонефрит, може знадобитися посів сечі.
тонометрія. Вимірювання тиску необхідно для виключення гіпертонії, яка може розвинутися на тлі хронічного перебігу цього захворювання, а також інших захворювань. Підвищений тиск негативно впливає на мозок, очі, серце, нирки та призводить до їх пошкодження.
Лікування нефриту у кішок
При гострому ураженні нирок важливим етапом буде збір анамнезу (історії хвороби), щоб зрозуміти причину захворювання. У деяких випадках, наприклад при отруєнні етиленгліколем, можливе введення антидоту (протиотрути). Тварини з гострим ураженням нирок лікуються в стаціонарі, т.к. Це пацієнти, які потребують постійного медичного нагляду.
При гострому нефриті у кішки в екстрених випадках використовується гемодіаліз – процедура, при якій за допомогою спеціального обладнання відбувається очищення крові від токсинів, а нирка в цей час має можливість відновитися.
Обладнання для гемодіалізу у кішок дуже специфічне і є лише в кількох великих ветеринарних центрах країни.
Також тварині проводять інфузійну терапію, вводять протиблювотні препарати, коригують електролітний баланс.
Пієлонефрит вимагає антибіотикотерапії. Зазвичай антибіотик підбирають на основі посіву сечі.
При хронічному перебігу захворювання лікування буде залежати від стадії процесу. Проводяться такі лікувально-профілактичні заходи: корекція харчування, рівня фосфору в крові за допомогою спеціальних добавок, водно-електролітного балансу, зменшення втрати білка нирками. Також проводиться корекція анемії та гіпертонії.
Попередження
Безпечне середовище: не залишайте побутову хімію, потенційно токсичні препарати в доступному для кота місці.
Уникайте вільного вигулу.
Не використовуйте препарати, потенційно токсичні для кішок: аміноглікозиди, деякі нестероїдні протизапальні препарати, фосфоміцин та ін.
Не дозволяйте кішці стикатися з кімнатними рослинами і квітами в букетах.
Своєчасно виявляти та лікувати захворювання нижніх сечовивідних шляхів: цистит, сечокам’яна хвороба, уретрит.
Кішкам старше 10 років проводити регулярні профілактичні огляди 1-2 рази на рік з оцінкою функції нирок: УЗД, аналіз крові на сечовину, креатинін, загальний клінічний аналіз сечі.
Нефрит у кішок – головне
Нефрит - це запалення нирок у кішок. Він може бути гострим і хронічним.
Умовно нефрит можна розділити за зоною ураження нирки: гломерулонефрит, тубулярний некроз і т. д. Структури нирки нерозривно пов'язані один з одним, патологічний процес може поширюватися на весь орган.
Причини гострого нефриту часто носять токсичний характер; пов'язані з надходженням в організм нефротоксичних (отруйних для нирок) речовин. Іншими причинами гострого ураження нирок можуть бути: обструкція сечовивідних шляхів камінням, бактеріальне ураження нирок, кровотеча, значне зневоднення тощо.
До симптомів гострого нефриту найчастіше відносяться: апатія, відмова від їжі, блювота, лихоманка. У важких випадках сечовипускання зменшується або відсутнє.
Хронічний тип хвороби розвивається поступово. Частими симптомами будуть: втрата ваги, підвищена спрага і сечовипускання, зниження апетиту, періодична блювота, запор.
Діагностика нефриту комплексна і включає: УЗД нирок і сечового міхура, аналіз сечі, загальний клінічний і біохімічний аналізи крові, вимірювання тиску.
Лікування гострого нефриту у кішок засноване на можливому виведенні токсинів і гемодіалізі. Також проводять інфузійну терапію, зняття блювоти, корекцію електролітного і фосфорного балансу.
Лікування хронічного типу захворювання залежить від стадії процесу і включає корекцію дієти, балансу рідини, електролітів, фосфору, гіпертонії, анемії.
джерела:
Елліот Д., Гроер Г. Нефрологія та урологія у собак і котів, 2014 р.
Інфекції верхніх сечових шляхів (пієлонефрит), ISCAID 2019 // Ветеринарний журнал, (Пієлонефрит собак і кішок – з рекомендацій ISCAID, переклад Васильєва А.В.), 2019.
Чандлер Е.А., Гаскелл Р.М., Гаскелл К.Дж. Хвороби кішок, 2011
Під редакцією Гері Д. Норсворті. Котячий пацієнт, п'яте видання, (Пацієнт-кішка, п'яте видання), 2018
Отруйні рослини. Отруйні рослини // Джерело: www.aspca.org/pet-care/animal-poison-control/toxic-and-non-toxic-plants.
